Останніх п’ятдесят років – важливий етап у вивченні складних процесів державотворення на південному заході Русі. Майже повна відсутність писемних джерел про цей край VIII–ХІ ст., схиляла багатьох учених до думки про те, що Галицька земля є досить пізнім політичним утворенням і її початки слід шукати не раніше, як у середині ХІІ ст. Спроби окремих учених, аргументовано опонувати цим твердженням зіштовхнулись з тенденційною критикою, радянської історіографії. Їх неодноразово звинувачували у спробі “удревнить историю Галича”, а з ним і Галицької землі [Котляр, 1985, с. 79].
